Кризи

жалоба

Психологічна криза – це здорова та нормальна реакція людини на складну, неочікувану або емоційно значущу життєву ситуацію, яка вимагає нових способів адаптації та подолання. Важливо зазначити, що не кожен складний життєвий досвід викликає кризу, а лише той, що триває тривалий час або виникає раптово, супроводжується тривожними почуттями (сильна тривога, напруга, розгубленість, загроза, невпевненість, відчай), коли вищезгадана ситуація впливає на інші сфери життя (важко бути продуктивним та виконувати повсякденні завдання, спілкуватися з близькими, виникають труднощі в турботі про своє фізичне та емоційне благополуччя). Більшість переживань можуть спровокувати кризу, але найпоширенішими є наступні: втрата близької людини, розпад стосунків, пережите насильство (сексуальне, фізичне тощо), втрата роботи або соціального статусу, фінансові труднощі, проблеми зі здоров'ям (психічні та фізичні захворювання). У кризовій ситуації вкрай важливо не залишати страждальця на самоті, варто заохочувати його до розмови, дозволяючи йому ділитися своїми гнітючими почуттями, щоб людина відчувала себе почутою, зрозумілою та підтриманою. Якщо всі випробувані методи не допомогли вирішити труднощі, варто звернутися за професійною допомогою. Варто також пам'ятати, що криза — це не лише загроза, а й можливість. Подолання викликів відкриває можливості для дорослішання, зміцнення, (зцілення) та становлення більш гармонійною та свідомою особистістю.

Жалоба

жалоба

Жалоба – це горе, смуток і відчай, які відчуває людина після втрати чогось дуже дорогого для неї (зазвичай стосунків, сім'ї або коханої людини через смерть). Тривалість жалоби та інтенсивність пережитих почуттів залежать від того, хто скорботний, і наскільки він був близький до людини, яку втратив. Жалоба – це процес, який включає різноманітні, іноді дуже суперечливі, почуття: від туги, горя, тривоги, страху за близьких або себе до гніву, провини, сорому і навіть полегшення. Важливо зазначити, що не існує «ненормальних», «незаконних» чи «несанкціонованих» почуттів. Кожне почуття, яке виникає в період жалоби, є частиною процесу примирення з втратою. Жалоба зазвичай виникає через переосмислення втрати та дистанціювання від неї, і зрештою, через примирення з нею. Звичайно, примирення з втратою близької людини не означає забути померлого або не відчувати пригніченості, вразливості чи смутку з приводу втрати. Біль втрати не зникає, він просто трохи вщухає, він вже не такий гнітючий, що дозволяє людині повернутися до нормального життя. Важливо наголосити, що кожна людина переживає горе по-різному. Природно горювати стільки, скільки хочеться, бути такою, якою хочеться на той момент. Варто хвилюватися, коли людина, яка переживає горе, не перестає думати про втрату, померлого протягом певного часу, не може повернутися до нормального життя (працювати, навчатися, спілкуватися) або, навпаки, ігнорує факт втрати, прагне уникнути горя та думок про те, що втратила. У такому випадку важливо звернутися за професійною допомогою.

Жалоба – це горе, смуток і відчай, які відчуває людина після втрати чогось дуже дорогого для неї (зазвичай стосунків, сім'ї або коханої людини через смерть). Тривалість жалоби та інтенсивність пережитих почуттів залежать від того, хто скорботний, і наскільки він був близький до людини, яку втратив. Жалоба – це процес, який включає різноманітні, іноді дуже суперечливі, почуття: від туги, горя, тривоги, страху за близьких або себе до гніву, провини, сорому і навіть полегшення. Важливо зазначити, що не існує «ненормальних», «незаконних» чи «несанкціонованих» почуттів. Кожне почуття, яке виникає в період жалоби, є частиною процесу примирення з втратою. Жалоба зазвичай виникає через переосмислення втрати та дистанціювання від неї, і зрештою, через примирення з нею. Звичайно, примирення з втратою близької людини не означає забути померлого або не відчувати пригніченості, вразливості чи смутку з приводу втрати. Біль втрати не зникає, він просто трохи вщухає, він вже не такий гнітючий, що дозволяє людині повернутися до нормального життя. Важливо наголосити, що кожна людина переживає горе по-різному. Природно горювати стільки, скільки хочеться, бути такою, якою хочеться на той момент. Варто хвилюватися, коли людина, яка переживає горе, не перестає думати про втрату, померлого протягом певного часу, не може повернутися до нормального життя (працювати, навчатися, спілкуватися) або, навпаки, ігнорує факт втрати, прагне уникнути горя та думок про те, що втратила. У такому випадку важливо звернутися за професійною допомогою.

жалоба