
Розлади харчової поведінки характеризуються спотвореним сприйняттям форми власного тіла, суворим контролем ваги та порушеними стосунками з їжею, що призводить до формування шкідливих харчових звичок та недоїдання. Крім того, люди з розладами харчової поведінки часто оцінюють свою цінність через образ свого тіла, і їм властиві такі внутрішні установки, як «Я буду щасливий, коли схудну», «Я цінний, бо знаю, як контролювати кількість їжі, яку споживаю», «Я гарний, бо отримав компліменти за змінену форму мого тіла» тощо. Найпоширенішими розладами харчової поведінки є нервова анорексія, нервова булімія та переїдання. Хоча розлади харчової поведінки можуть вражати людей будь-якого віку, статі чи соціального статусу, підлітки та молоді жінки є найбільш вразливою групою. Ризик розладів харчової поведінки збільшується під впливом різних факторів: генетики, високого стресу, інших психічних захворювань (депресії, генералізованого тривожного розладу або обсесивно-компульсивного розладу) та болісного досвіду раннього дитинства. Також впливають риси та схильності особистості (комплекс неповноцінності, перфекціонізм, невротизм, хворобливе порівняння себе з іншими), соціальні норми (культ худого тіла), кризи в міжособистісних стосунках. Ці розлади надзвичайно небезпечні не лише для емоційного чи психічного, а й для фізичного здоров'я людини – при захворюванні (і якщо його не лікувати) може настати смерть у гострій формі розладів харчової поведінки. Лікування розладів харчової поведінки – це тривалий процес, який вимагає значного терпіння, саме тому важливо звернутися за допомогою якомога раніше. Зазвичай людину, яка страждає на одне з розладів, лікують психотерапією, проводять консультації дієтолога, під час яких засвоюють нові харчові звички, заохочують інше ставлення до себе, свого тіла та ваги. Іноді також потрібні консультації психіатра, призначаються ліки. Найголовніше – не залишатися наодинці з тим, що важко, гнітюче, говорити вголос про проблеми, хотіти одужати, стати сильнішим.