Шизофренічні розлади (шизоафективні, шизотопічні, шизофренія)

шизофренічні розлади та лікування

Шизофренічні розлади – це хронічні психічні розлади, що проявляються порушенням сприйняття реальності, змінами емоцій, мислення, поведінки, спілкування та посиленням соціальної ізоляції. Шизофренія зазвичай діагностується у молодому віці: чоловіки – 20–25 років, жінки – 20–30 років.

 

Зазвичай для лікування вищезгаданих розладів використовується комплексне лікування – медикаментозне та психотерапевтичне. Спочатку лікується гостра фаза захворювання (зазвичай лише після його діагностики), потім застосовується підтримуюча терапія, метою якої є запобігання рецидиву та запобігання прогресуванню хвороби. Дуже важливо своєчасно звернутися за допомогою та бути готовим до співпраці з фахівцями (психіатром, психотерапевтом), щоб життя, навіть з одним із розладів, було максимально повноцінним. Важливо також наголосити, що шизофренічні розлади оточені багатьма міфами, а тих, хто страждає від них, часто стигматизують, тобто вважають дивними, відразливими, іншими, але це не робить їх небезпечними чи такими, яких можна уникнути. Пам’ятаймо – кожна людина, якими б не були її недоліки, понад усе гідна поваги, співчуття, підтримки.

Шизофренія – люди з діагнозом шизофренія відчувають галюцинації, марення та різкі перепади настрою. Вони характеризуються емоційним збудженням, труднощами у встановленні та підтримці соціальних стосунків, а також інтеграції в суспільство. Крім того, є проблеми зі сном та концентрацією уваги. Люди з цим захворюванням часто імпульсивні, відчужені від оточення та втрачають інтерес до життя.

Шизоафективний розлад – це захворювання характеризується періодичними нападами, під час яких виникають симптоми як біполярного розладу (депресія, манія, різкі перепади настрою, зниження потреби у сні), так і шизофренії (марення, галюцинації, психози, розлади мислення та поведінки).

Шизотиповий розлад – розлад, який іноді характеризується неадекватною, дивною поведінкою, підозрілістю та параноїдальними думками, а також труднощами у підтримці та створенні близьких соціальних стосунків. Люди з цим розладом також відчувають дивну ігнорування нормальних соціальних норм або переконань, переживання деперсоналізації та дереалізації, сильну тривогу та епізодичні, короткочасні, напівпсихотичні епізоди з яскравими ілюзіями та галюцинаціями.